Репіцькі Горпина та Єрофей

Напередодні війни Іцхак і Сара Самітери з донькою Гітель та сином Ісроелем проживали в м. Радивилів, тримали продуктову крамницю. 27 червня 1941 р. місто було окуповане нацистами, і майже відразу почалися грабунки і розстріли єврейського населення. Родина Самітерів потрапила до гетто. Коли у травні 1942 р. почали поширюватися чутки про ліквідацію гетто в сусідніх містах, Іцхак і Сара вирішили врятувати хоча б доньку. Вони наказали дівчині тікати в села, маючи надію, що хто-небудь із їхніх довоєнних знайомих допоможе дитині. Кілька тижнів Гітель ходила від хати до хати, на день-два селяни переховували її по коморах чи стайнях, підгодовували, проте надовго залишати в себе боялися, остерігаючись розправи. Єрофей та Горпина ризикнули допомогти дівчинці. Вдень вони ховали Гітель у скрині в коморі, а вночі – на печі. У грудні 1942 р. вони дізналися, що її батьків і 4-річного братика гітлерівці розстріляли. Коли у селі почали забирати молодь до Німеччини на примусові роботи, Єрофей зрозумів, що це єдиний шлях врятувати життя Гітелі. Він зумів дістати для дівчини документи на ім’я Марії Демчук і вивіз підводою до станції. Порадив приєднатися до таких же дівчат і усім говорити, що вона – українка.

У 1944 р. Єрофея Івановича мобілізували на фронт. Брав участь у боях на території Польщі. Дістав поранення.

У 1945 р. Гітель повернулася до Радивилова, проте в місті не залишилося майже нікого з колись численної єврейської громади. Вона переїхала до Польщі, а згодом  – до Ізраїлю. Зі своїми рятівниками за радянських часів зустрітися не могла – не хотіла наражати їх на небезпеку. У 2004 р. Гітель відвідала Україну й зустрілася з дочками Єрофея і Горпини.

/

У 2013 р. подружжя Репіцьких посмертно удостоєне звання «Праведник народів світу».